Іноді нам, учителям, здається , що ми йдемо попереду свого часу й знахідки, відкриття робимо саме ми.
Та справедливо підмічено: все нове – добре забуте старе.
Говорячи про життєві компетентності кожен з нас розуміє, що їх можна набути тільки тоді, коли учень сам доторкнеться до пізнаних, тобто за зразком, який дає підручник, і звісно, вчитель. Так ось ще в ХІІІ ст. великий Песталоцці зауважив:
“Мої учні будуть дізнаватись про нове не від мене, вони будуть відкривати це нове самостійно. Моє основне завдання допомогти їм розкритися ” .
Як бачимо, ці слова звучать сучасно і сьогодні, адже ми готуємо учнів, які повинні впевнено вступити в життя.
Саме розвиток у особистості життєво важливих компетентностей може дати людині можливості орієнтуватись у сучасному суспільстві, інформаційному просторі, подальшому здобутті освіти.
Мало мати хороший розум.
Головне – це добре його застосувати.
(Декарт)
1.1. Ключові життєві компетентності
Одним із важливих моментів на уроці для дитини є можливість відчути свою компетентність не лише в результаті , але і протягом всього процесу навчання.
- Навчальна компетентність – це інтелектуальний розвиток особистості та здатність учитися протягом усього життя.
- Культурна компетентність – здатність жити та взаємодіяти з іншими в умовах полікультурного суспільства, керуючись національними та загальнолюдськими духовними цінностями.
- Громадська компетентність – здатність захищати та піклуватися про відповідальність, права, інтереси та потреби людини й громадянина української держави та суспільства.
- Соціальна компетентність – володіння сукупністю засобів, що дають можливість особистості з різними соціальними групами та соціальними інститутами суспільства.
- Підприємницька компетентність – володіння засобами, що дають особі можливість ефективно організувати власну та колективну трудову й підприємницьку діяльність.
Важливими є не тільки об’єм знань, а й уміння ними оперувати, бути готовим змінюватись та пристосовуватись до нових потреб ринку праці, оперувати й управляти інформацією, активно діяти, швидко приймати рішення, навчатись упродовж усього життя.
Недостатньо лише отримати знання;
треба знайти їм застосування.
Недостатньо тільки бажати; треба творити.
Йоган Гете
Процес обговорення компетентностей буде незавершений, якщо не обговорити методи навчання, які сприяють набуттю компетентностей у процесі навчання, якщо не обговорити критерії набуття та засобів вимірювання їх рівня набуття.
Сучасний стан проблеми методів навчання нагадує давню споруду, яку багаторазово добудовували та перебудовували всередині та ззовні та яка на сьогодні майже не придатна для проживання. А школа наполегливо вимагає негайного вирішення проблеми методів навчання.
Методи навчання хімії істотно відрізняються від методів навчання, наприклад, історії, біології, іноземної мови. Розробити оптимальну теорію методів навчання для всіх шкільних предметів навряд чи можливо.
Розглянемо найважливіші методи навчання хімії в сучасній середній загальноосвітній школі:
- методи навчання;
- метод активізації уваги учнів;
- метод викладу нового матеріалу;
- метод закріплення знань та вмінь;
- метод навчання розв’язання задач.
Активні методи навчання
- Метод конкретної ситуації (вчить школярів думати, узагальнювати, аналізувати, розглядати різні варіанти, складати свої задачі. Доцільніше розібрати кілька способів розв’язання однієї задачі, ніж кілька схожих задач).
- Метод інциденту (залучення учнів до участі в олімпіадах, у міжнародній грі «Колосок», «Геліантус». Учні вчаться долати інертність, переборювати стресові ситуації, що так важливо у житті).
- Метод мозкового штурму (привчає учнів на поставлені запитання давати свої варіанти відповідей).
- Метод занурення (створюється ситуація,де учні з головою занурюються в поставлені завдання, ефективно розв’язують їх).
- Метод евристичних питань (спонукає учнів думати, аналізувати).
- Кооперативний метод (використовується при роботі в групах).
- Дослідницький метод.
- Метод проектів.
Метод проектів – це освітня технологія, яка націлена на придбання учнями знань.
Метод проектів стимулює учнів до:
- розв’язання проблем;
- розвиває критичне мислення;
- учні набувають навичок роботи з інформацією;
- вчаться вирішувати пізнавальні, творчі завдання у співробітництві.
Проектна діяльність відкриває в учнях лідерів, які уміють організовувати роботу у своїх групах. Розвивається вміння співпрацювати, відчувати себе членом команди, брати відповідальність на себе, формується комунікативна компетентність.
Важливе завдання процесу навчання хімії в школі – домогтися глибокого і міцного засвоєння учнями теоретичних знань:
- хімічних понять;
- тверджень про їхні властивості;
- правил, законів;
- сформувати навички й уміння застосування теоретичних знань на практиці;
- оволодіння способами творчої діяльності;
- досягнення глибокого усвідомлення учнями світоглядних і морально-етичних ідей.
Слід розрізняти поняття “процес навчання ” і “процес одержання освіти ”.
Для того,щоб людина була освіченою у повному розумінні слова, потрібні три властивості:
- широкі знання;
- звичка мислити;
- шляхетність почуттів.
Процес навчання – двосторонній процес взаємодії тим, хто вчить, і тим, хто навчається. Закономірності процесу навчання, що об’єктивно існують, виступають як основні вимоги до практичної організації навчального процесу. Вони дістали назву дидактичних принципів.
1.2. Застосування сучасних освітніх технологій на уроках хімії
Досягти поставлених цілей мені особисто допомагають сучасні освітні технології, які дозволяють формувати і розвивати предметні та навчальні знання та вміння в процесі активної різнорівневої пізнавальної діяльності учнів в умовах емоційно-комфортної атмосфери, розвивати позитивну мотивацію навчання. Освітні технології реалізую через інтерактивний урок. Саме він вимагає від кожного учня вміння спілкуватися, приймати рішення, мислити.
Урок будую у сполученні спеціально організованої діяльності та звичайного міжособистісного спілкування. Одним з важливих моментів на уроці для дитини є розумінням необхідності особистої зацікавленості в набуванні знань, щоб учні могли відчути свою компетентність не лише в результаті, але і протягом всього процесу навчання.
Виходячи зі специфіки предмета та досвіду роботи, хочу зупинитися на більш використовуємих мною інтерактивних методах. Хімія дужа пов’язана з побутом, промисловістю, сільським господарством. Тому вдалим, на мій погляд є метод “асоціативний кущ ”. Він дозволяє сприймати науку та життя як одне ціле, є важливим для підвищення зацікавленості учнів в предметі.
Метод “незакінчене речення” використовую як на етапі актуалізації вивченого матеріалу. Пропоную учням продовжити речення, які виявляють їх знання властивостей речовин, вивчених на минулому уроці, або під час вивчення нової теми.
Одним з елементів технології організації адаптаційно-розвивальних діалогів на уроках хімії мною використовується хімічний тренажер, який дозволяє:
- застосувати предметні знання та вміння;
- розвивати навички використання хімічної номенклатури;
- класифікувати основні хімічні поняття.
Використання хімічного тренажера розвиває у дітей вміння приймати участь в загальному діалозі, здійснювати само - та взаємоконтроль, самоперевірку, формувати адекватну самооцінку.
Робота в динамічних парах та малих групах дозволяє співвідносити свою діяльність з діяльністю інших, дитина може провести не лише самооцінку, але і самокорекцію.
| 
